Презентація робіт

Практична робота учнів над проектом

Символіка квітів

Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.

Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнаті, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.

Та особливим оберегом в Україні завжди був і є вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка — то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є оберегом.

До віночка вплітаються: мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль. кожна квітка має своє значення. 

Докладніше дивись за посиланням:

https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%96%D0%B2

Вірші про квіти

Леся Українка –Конвалія- "Росла в гаю конвалія"

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким.

Та недовго повтішалась

Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

Тарас Шевченко- "Лілея"

 - За що мене, як росла я,

Люди не любили?

За що мене, як виросла,

Молодою вбили?

За що вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

Очей не спускають

З мого цвіту! Дивуються,

Не знають, де діти!

Скажи мені, мій братику,

Королевий цвіте!

Більше можна знайти за посиланням:

https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8 

Легенди про квіти

Ряст

Розповідають, що в одному пралісі жила відьма. Цілими ночами вона літала на мітлі, а вдосвіта верталася до своєї хатинки на курячих ніжках, щоб відпочити. Ляже і тільки задрімає, як тут півень закукурікає. Розсердилась відьма на півня, що спати не дає, й перетворила його в квітку. Квітка рясту й справді дещо скидається на голову півня.

А ще кажуть: напровесні летіли над лісом жайворонки, посварились між собою і почали битися. Змагалися так, що аж свої шпорці та пір’я розгубили. Попадали вони на родючий лісовий грунт і

попроростали весіннім цвітом.

Докладніше можна знайти за посиланням:

 https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

Легенди про квіти

Лілія

Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну.

В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії. 

Докладніше можна знайти за посиланням:

https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

Легенди про квіти

Конвалія

Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. На Русі цю квітку пов’язують з іменами Садка, Любави та Волхови. Конвалія – це нібито сльози царівни, пролиті нею, коли її розлюбив відважний купець. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів.

Докладніше можна знайти за посиланням:

https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 

Легенди про квіти

Калина

На нашу землю хто тільки не нападав. Ординці лихі, турки, німці. Усіх не перелічити. Ось і налетіли якось турки. А сталося те на Київській землі. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього предводителя поранено отруйною стрілою, а отрута в ній смертельна. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку винагороду, яку загадаєш. Понаїхало тих лікарів, знахарів та шептунів видимо-невидимо, але ніхто вилікувати не міг. Отоді й прийшла в табір, де жив воєначальник, одна дівчина. Хоч одежа на ній була убога, та дівчина така красива, що неможливо було перед її красою встояти. Коса дівоча аж до землі сягала, а з лиця хоч воду пий. Доповіли воєначальникові про красну дівицю, і він звелів пропустити її. Увійшла вона в його шатро. Не вклонилася, а гордо стала. Усі прихвосні аж ойкнули. Як то так — повелителю землі не вклонилася! Занесли над головою мечі, та воєначальник підніс руку, щось по-своєму наказав, і настала тиша. Прихвосні похилили свої голови перед повелителем. Тільки дівчина стояла гордовито. Через тлумача-перекладача запитав воєначальник:

— Скажи, страннице, чому мені не вклонилася? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, а ти ні.

— Ти мені повинен вклонитися, бо прийшов у мій дім, на рідну мою землю. Тебе і вас усіх я не боюся. Ти повинен через два дні вмерти, а дорожче життя нічого немає на цім світі. І ти це знаєш. Твоє життя в моїх руках. Ніхто тебе не врятує, крім мене. Це я тобі кажу, Палагея… Воєначальник зблід.

— Кажи, страннице, чим ти доведеш своє пророцтво? А не доведеш — відрубають тобі голову.

— Приснився мені сон, коли я рвала цикуту, що отрутою славиться вона. Сіла відпочити, задрімала й побачила вві сні орла. То орел не простий. Носами схожі ви обоє. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство до своєї держави. І так йому щастило триста сім днів, а на триста дев’ятім він помре, бо стріла отруєна цикутою — злим зіллям. Вирахуй, завойовнику, свої походи і всі дні твоєї слави. Тоді й дізнаєшся, чи правда мені наснилася…

І покликав він своїх кращих учених, і стали вони лічити. День у день зійшлося!

— Так що ти від мене хочеш, страннице?

— Перш вклонись мені до самої землі святої, а за одно нехай вклоняться і твої прихвосні. Упав грізний завойовник перед Палагеєю, і всі за ним вклонилися до самої землі.

— А тепер слухай,— суворо сказала Палагея.— Життя я тобі верну. Відпусти всіх полонених в оселі їхні. їм орати, сіяти, дітей ростити треба. Відпусти всіх, а там їх тисячі в муках помирають. І покинь мою землю з військом своїм. І напиши своєю кров’ю, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ. Тоді я віддам твоє життя.

— Зроблю, як ти кажеш, страннице, не прийду більше на землю твою і твоїх людей відпущу. Тільки й ти мусиш за це дати мені грамоту твою, що підеш зі мною.

— На все піду за свій народ!.

— Кажуть люди, що рвала вона одне зілля. Зветься воно кипарисним молочаєм. Його в нас багато росте. Заварювала чай і туди вичавлювала молочко з того молочая. Тому воно, те зілля, й називається молочаєм— молочко з чаєм. Так і вигнала з тіла отруту. Завойовник одужав і покинув нашу землю. 

http://rosluna.ucoz.ua/publ/legendi_ta_mifi_pro_roslini/27

Підбір матеріалу: легенди про квіти

Волошки

Назва “васильок”, що усталилася за родом волошок у російській ботанічній літературі, походить з народної легенди. Сільський хлопець – красень Василько якось косив у полі жито. Саме тоді у полі бавилися русалки. Одній з них дуже припав до душі Василько. Зачарувала русалка хлопця. Забув про все на світі і пішов за нею. А вона ж, пустуючи і сміючись, вела його в поля все далі й далі та й сама в нього закохалася. Не схотіла з ним розлучатися: обернула Василька на польову квітку, щоб нагадував синь води.

Відтоді, за легендою, щороку літньої пори русалки бавляться в хлібах, коли зацвітає волошка синя, плетуть з неї вінки і прикрашають свої голівки.

Докладніше можна знайти за посиланням:

 

https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

Актуальність

Квіти-невичерпне джерело натхнення, роздуми до творчості, креативності. Квіти полюбляють усі – і дорослі і малі. Квіти несуть на день народження, вітають із будь-яким святом, проводжають в останню путь. Квітами пишаються поети, їх малюють художники; із цвіту липи, ногідків та й багатьох інших лікують захворювання.

Квіти створюють власноруч, використовуючи різні техніки: ганутель, канзаши, модульна паперопластика – кусудами і багато ін.

Творчі завдання

 Учні під час цієї діяльності більш активно залучаються до самостійної, практичної, планової та систематичної роботи.

Водночас разом із зазначеними вище, вирішуються й технічно-творчі завдання:

• Ø визначення функціонального призначення обраної конструкції;
• Ø розвиток уміння читати креслення;
• Ø складання ескізів майбутнього виробу;
• Ø  планування технологічного процесу;
• Ø організація творчої діяльності;
• Ø формування в учнів технологічної культури.

Мета проекту

 

• Ø Формувати  уявлення про  майбутнє застосування виробу;
• 
  
•  Ø Розвивати  моральні та трудові якості учнів, мотиви вибору професії;
• 
  
•  Ø Розширювати  та закріплювати  свої знання з інших навчальних предметів (математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших);
• 
  
•  Ø Удосконалювати  набуті вміння й навички у виконанні технологічних, економічних та інших операцій;
• 
  
•    Виховувати  прагнення до пошуку шляхів створення нового або більш якісного вдосконалення існуючого виробу (матеріального об’єкта);